Робота з батьками

                                                                                 

                                                                            1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій з приводу особистої гігієни та захисту.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

 2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

 Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною, руйнівною.

 3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

 Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

Підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.

 4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

 Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з «дорослими» дітьми.

Знаходьте можливості для спільної діяльності, спілкуйтеся, допомагайте виконувати дистанційні завдання, переглядайте сімейні фото та розказуйте їх історію.

Знайдіть і собі заняття до душі, щоб відволіктися від переживань («що буде далі?», «де знайти кошти?»…)

 5. Сон (мій улюблений пункт :) Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

 Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

 

                                Чого не вато робити батькам:

 

·                   різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;

·                          примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;

·                          в жодному разі не варто зводити нанівець «заспокійливі» висловлювання, на      кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди,      почитай», замінити на «Я розумію, що ти боїшся і переживаєш», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».

·                          не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.

·                          не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які      лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашнє печиво або щось солоденьке. 

 

           Попередження впливу               кібертероризму на молодь 

( На замітку батькам і педагогам )

• Станьте самі провідником у світ ІНТЕРНЕТУ для своєї дитини, і навіть негативний досвід зустрічі з впливом небажаної інформації, можна використати як застереження й профілактики цієї форми насильства
• Будьте уважні, та заохочуйте дитину бути уважною, при передачі інформації про себе. Ваша дитина повинна усвідомлювати, що стороннім особам, повідомляти про своє ім'я, прізвище, номер телефону, електронну адресу, давати фотографію без Вашого дозволу, небезпечно!
• Навчіть свою дитину критично оцінювати інформацію, яку пропонує «всесвітня мережа». Варто пам'ятати, що не вся інформація є достовірною й часто потребує звірення з іншими джерелами тієї ж тематики
• Ніколи не використовуйте спільні з дитиною паролі доступу до мережі, PIN-коди та тому подібне
• Мережа ІНТЕРНЕТ має свою етику-поважайте її самі, вчіть поважати її Ваших дітей
• Заохочуйте дітей до дослідження та вивчення конструктивних можливостей , що надає мережа ІНТЕРНЕТ.

 

 

  Небезпека чекає нас в Інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях. Прогрес - явище різнобічне, яке разом із користю й розвитком несе нові ризики та проблеми. Один із прикладів такої проблеми - кібербулінг. Це досить нове поняття для нашої країни, воно прийшло до нас із Заходу разом із чатами й соціальними мережами.

Кібербулінг– це переслідування інших осіб із використанням сучасних електронних технологій: ІНТЕРНЕТУ (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів, пейджерів. Це явище набирає в Україні все більших обертів, і вже настав час, говорити про нього, як про одну з найрозповсюдженіших форм насильства –кібертероризм.

Виявляти та боротися з кібертерористами важко, бо кібертероризм у молодіжному середовищі має свої особливості:

 

Молодь спілкується між собою частіше приховано від дорослих, а спілкування у всесвітній мережі ІНТЕРНЕТ, позбавляє дорослих можливості здійснювати контроль. Швидке і багатоадресне розповсюдження інформації Частіше кіберпереслідувачі знають, кого вони переслідують, а їх жертви не завжди знають, хто переслідує їх Перебування в ІНТЕРНЕТI може бути анонімним
 Занижене почуття відповідальності кібертерористів Жертви кібернасильства, як і жертви інших форм насильства, приховують факти кібербулінгу стосовно себе (страх переслідувачів, та батьків, які можуть обмежити доступ до мобільного телефону, ІНТЕРНЕТУ)

Кібертероризм є потужним засобом психічного насильства і стає частою причиною душевних страждань та психічних розладів молоді. З цим явищем потрібно боротись!

 

Попередження впливу кібертероризму на молодь 
( На замітку батькам і педагогам )

      Станьте самі провідником у світ ІНТЕРНЕТУ для своєї дитини, і навіть негативний досвід зустрічі з впливом небажаної інформації, можна використати як застереження й профілактики цієї форми насильства. Будьте уважні, та заохочуйте дитину бути уважною, при передачі інформації про себе. Ваша дитина повинна усвідомлювати, що стороннім особам, повідомляти про своє ім'я, прізвище, номер телефону, електронну адресу, давати фотографію без Вашого дозволу, небезпечно! Навчіть свою дитину критично оцінювати інформацію, яку пропонує «всесвітня мережа». Варто пам'ятати, що не вся інформація є достовірною й часто потребує звірення з іншими джерелами тієї ж тематики. Ніколи не використовуйте спільні з дитиною паролі доступу до мережі, PIN-коди та тому подібне. Мережа ІНТЕРНЕТ має свою етику-поважайте її самі, вчіть поважати її Ваших дітей Заохочуйте дітей до дослідження та вивчення конструктивних можливостей, що надає мережа ІНТЕРНЕТ.

 

                                           Поради батькам

Ось 5 кроків, які допоможуть порозумітися з підлітками:

 

Не порівнюйте з іншими

Підліток і без вас знає про тих, хто кращий за нього. Навіть не сумнівайтеся.

Соціальні мережі, ролики на YouTube, школа, гуртки – все це дозволяє отримувати безкінечний потік інформації. Дає змогу порівнювати та співставляти себе з іншими.

Постійне нагадування з вуст батьків про те, що однокласниця більш тямуща чи що сусід краще справляється з математикою, не мотивує, а просто… злить.

Саме злість змушує підлітків агресивно відповідати на ваші порівняння або замикатися в собі.

Коли ж ви хочете надихати свою дитину, то розмовляйте з нею про неї. Розкажіть, як ви це бачите: що зараз покращилося чи змінилося в її поведінці чи навичках.

2

Беріть курс саме на сильні сторони підлітка

В підлітковому віці "штормить" дуже часто. Нема остаточної ясності, що саме подобається у власному характері, які предмети люблю, а які – вчу для батьків.

Батькам буває легше звернути увагу на якісь прогалини, недоліки, ніж зауважити: а що доброго в моєму синові/доньці? Як я можу про це сказати?

Одна з надокучливих думок підлітків – "я не знаю, в чому я дійсно добрий/добра!", тому позитивні відгуки від вас дуже цінуються.

Можливо, підліток цього не покаже та не подякує. Але те, що ви помічаєте його спроби краще навчатися в школі, цінуєте допомогу та час, проведений з молодшим братом або сестрою, допомагають йому зорієнтуватися в своїх сильних сторонах.

Ви стаєте ніби компасом, який показує в напрямку до поваги та прийняття себе.

3

Критикуйте поведінку чи дії, а не особистість

Нещодавно на вулиці мама кричала на доньку років 15: "Ну, як ти можеш не розуміти таких простих речей? Ти що, дурна?" Такі епітети про людину ми часом можемо дарувати, навіть не помічаючи.

Проте підліткам це не приносить жодної користі. Вони не розуміють, що саме не так. Не можуть зорієнтуватися, як їм вчинити наступного разу та чого ви від них взагалі очікуєте.

Тому найперше – опишіть дію чи вчинок, які викликали у вас роздратування або сум. Назвіть ваші очікування до підлітка. Запитайте думку підлітка щодо ситуації. Разом поміркуйте, як можна було вчинити інакше.

Обговорення, що саме вам не сподобалося, дає більше інформації для роздумів, ніж просто критика. А ваше зацікавлення до того, що думає підліток, сприяє виробленню самоповаги в молодої людини.

В свою чергу, самоповага є необхідним елементом адекватної самооцінки.

4

З розумінням ставтеся до підліткових проблем

Ви скажете, що дорослі проблеми та кризові ситуації можуть бути значно серйознішими.

Та чи означає це, що підлітки не мають достатньо складних випробувань у свої 12, 14, 16 років?

Чи означає це, що ваші переживання мають значення, а їхні – ні?

У підлітковому віці світ навколо стає непевним. Він вже не є тим безпечним місцем, де все чітко та зрозуміло, а морозиво врятує кепський день. Батьки не можуть зарадити в 1001 підлітковій ситуації, друзями не стають за 5 хвилин, то як почувається підліток? Він наляканий. Його звичні ідеали руйнуються.

Підліток не завжди може опанувати себе. Все це схоже на перехід на інший кінець мосту, коли кладка під ногами розхитується, а в голові паморочиться. Ти не знаєш, куди далі і скільки ти вже пройшов.

Помічним буде запитання від батьків: "Мені не байдуже, що з тобою відбувається. Тобі зараз нелегко, я дуже хочу тебе підтримати. Як я можу це зробити?"

5

Розповідайте історії

І не лише про свої досягнення та щось позитивне.

Розкажіть про труднощі чи помилки, які вам доводилося робити в підлітковому віці. Про дружбу під час університету, вагання щодо вибору професії.

Це не означає, що підліток повинен знати про вас усе. Що розповідати, а що замовчати – обираєте ви.

Йдеться про те, аби підлітки побачили у вас людину, яка теж стикалася зі схожими проблемами, втрачала друзів, вперше закохувалася у 15. Так ви стаєте ближчими.

З`являється розуміння, що до мами можна прийти та поскаржитися, бо колись мама мала таку ж нестерпну вчительку. Отже, мама зрозуміє.

А тато закохувався в найкрасивішу дівчину школи – і потерпів невдачу. Значить, не кепкуватиме.

Історії більш дієві, ніж повчання. Ви будуєте щирі стосунки з підлітком, які сигналізують: "Ти не сам в такій ситуації. Я підтримаю тебе".

 

                                   Психологічні підказки батькам

( ЗНО)

• Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не заважав готуватись до ЗНО. Допоможіть дитині розподілити теми підготовки по днях. Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування.
• Не акцентуйте свою увагу на кількості балів, яку ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.
• Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування.
• Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО. Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили.
• Зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів.
• Не залякуйте дитину ЗНО, і не згадуйте про нього в негативному сенсі. Сформуйте в дитини спокійне ставлення до процедури тестування.